Олександр Тесленко – лицар із Донецька з нашою кров’ю

Олександр Тесленко хоча і не народився на нашій землі, але безперечно нашу кров Марія Павлівна йому передала. Маємо і ми знати і пам’ятати цю чудову людину.

Лицар із Донецька

Наші знаменитості

На нашій мальовничій землі, до якої варто віднести звичайно ж і сусідні села Рибці і Лиски, виросло багато славних людей, якими пишається наш край.

Серед них такі як:

– Письменниця, урожениця с. Лиски Лісовська Марія Павлівна (1922 – 1981 рр.), авторка таких творів: „Скільки житиму любитиму” (перша книжка), повісті „На морі слідів не лишається”, „Крізь громовицю”. Спільні книги з Костем Тесленко: „Знайдеш крила”, „Різноцвіття”, „Відлуння серця”, „Незгасимі зірниці”.

Лісовська Марія Павлівна

– Герой Радянського Союзу, уроженець с. Рибці – Литовченко Микола Іванович (1919 – 1968 рр.). Звання Героя Радянського Союзу отримав у 1943 р. за форсування Дніпра.

Литовченко Микола Іванович

– Краєзнавець – Савон Олексій Антонович (1942 р. н.), уроженець с.Лиски, який займається дослідженням історії Прилуччини. Друкувався в газеті „Скарбниця”. Автор книг: „Матеріальна культура Прилуччини” – 2004 р. та інші.

Савон Олексій Антонович

Красляни, історія села

КРАСЛЯНИ – село Прилуцького району, центр сільради, якій підпорядковані села Рибці і Лиски. Розташоване на ріці Рибець (правій притоці ріки Удаю), за 25 км від райцентру і залізничної станції Прилуки. 260 дворів, 472 жителів (2000).

Красляни на карті

Вперше згадуються 1629 р. З початку 50-х років 17 століття Красляни входили до Полкової, з 1757 р. – до Переволочнянської сотні Прилуцького полку, до Прилуцького повіту (1782-1923 рр), до Прилуцького району Прилуцького округу (1923-30 рр) і Чернігівської області (з 1932 р). Вільне військове село, «до ратуші Прилуцької прислушаюче». На початку 1730-х років надане на ранг осавулу Генеральної військової артилерії Семену Каравці. Під час його володіння в селі 1737 р. було 8 господарств селян, 37 господарств козаків (20 виборних, 37 підпомічників) і 9 господарств козачих підсусідків. Через 3 роки селян в Краслянах зовсім не залишилось – вони, мабуть, переписалися в козаки; тоді ж у селі було «козачих винокурень 6 з 7-ма казанами».
Пізніше (1753 р) знову з’явилися селяни – 4 двори і З бездворові хати, у відомості 1764 р. показані дрібні володіння, які виникли шляхом «скуплі»: генерального бунчужного Тарновського, титулярного радника А. Гуленка, війскового товариша Андрія та Івана Мазарак та інших. У відомості 1780 р. селян немає, а показані 42 хати підсусідків (козаків і різночинців). 1795 р. колишньому переволочнянському сотнику (1763-81 рр) бунчужному товаришу Ст. Ст. Лукомському належало в селі 127 душ; він тут і жив. 1797 р. налічувалось 570 душ чоловічої статі податкового населення. У ХІХ столітті поміщиками Краслян були спадкоємці Ст. Ст. Лукомського: Нил Степанович, Михайло, Микита та Степан Ниловичі. І нині в Краслянах зберігся ставок, який називають «Лукомський». Дерев’яна Миколаївська церква, споруджена 1754 р., поновлена 1821 р. (перша церква збудована до 1730 р). 1859 р. – 145 дворів, 1019 жителів. У 1861-66 рр. селяни Краслян підпорядковані Переволочнянському Волосному правлінню тимчасово-зобов’язаних селян, а козаки – Переволочнянському Волосному правлінню відомства Палати державного майна.
Після реорганізації волостей Красляни 1867 р. увійшли до Переволочнянської волості 2-го стану. 1886 р. – 28 дворів селян-власників, які входили до двох сільських громад (Лукомська 1-а, Шпикітерівська), 160 дворів козаків, 4 двори міщан та інших, 204 хати, 1075 жителів; діяли: церква, однокласна жіноча церковнопарафіяльна школа, шинок, 15 вітряків, олійниця. 1910 р. (разом з хутором Войтинівщина) – 192 господарств, з них козаків- 150, селян – 29, інших непривілейованих – 2, привілейованих – 11, налічувалось 1245 жителів, у тому числі 5 теслярів, 5 кравців, 1 швець, 2 столярі, 3 ковалі, 1 слюсар, 49 ткачів, 1 візник, 23 поденники, 8 займалися інтелігентними та 65 – іншими неземлеробськими заняттями, все інше доросле населення займалося землеробством. 2036 десятин придатної землі.
Діяли: дерев’яна Миколаївська церква (закрита за радянської влади), земське початкове однокласне училище (1910 р.), в якому навчалося 55 хлопчиків та 27 дівчат (1912 р.), жіноча церковнопарафіяльна школа. У 1925-30 pоках Красляни – центр сільради. 1925 р. – 266 дворів, 1424 жителів (разом з хутором Войтинівщиною); 1930 р. – 265 дворів, 1372 жителів; 1944 р.- 281 двір, 830 жителів; у колгоспі «7-й з’їзд Рад» діяла кузня, теслярська майстерня, вітряк. До 1951 р. в Краслянах було 2 артілі: ім. «7 з’їзду Рад» та «Заповіт Ілліча». Перша об’єднувала 126 дворів (180 чоловік працездатних), мала 1142,5 га землі (689,5 га ріллі), коней 47, великої рогатої худоби – 134. Друга артіль об’єднувала 150 дворів (208 чоловік працездатних), мала 1183,9 га землі (703 га ріллі), коней – 56, великої рогатої худоби – 142. 1951 р. ці дві артілі об’єднані з артіллю імені Димитрова (Рибці) в один колгосп ім. Димитрова, після чого стало 414 дворів (671 чоловік працездатних), 3498 га землі (2064 га ріллі), коней – 141, великої рогатої худоби – 415. 1958 р. до цього колгоспу приєднано колгосп «Борців Революції» (Лиски). 1961 р. в школі-восьмирічці навчалося 179 учнів (14 працівників). 1970 р. в колгоспі налічувалось 16 автомашин, 20 тракторів, 6 комбайнів, а також великої рогатої худоби – 1156, свиней – 1856, овець – 262. 1971 р. – 282 двори, 799 жителів. 1975 р. до колгоспу ім. Димитрова приєднано ще й колгосп «Більшовик» (Подище), при цьому він отримав назву «Зоря». А 1977 р. його перетворено в ефіроолійний радгосп «Зоря». 1990 р. в радгоспі налічувалось 52 автомашини, 31 трактор, 15 комбайнів, а також великої рогатої худоби – 2187, свиней – 809, коней – 102, овець – 3712. Пізніше Подищенський відділок відокремився в самостійний радгосп «Подищанський». 1996 р. в Краслянах містилася центральна садиба ефіроолійного колективного сільсько-господарського підприємства «Зоря» (з 15.02.1996 р.) з відділеннями в селах Лиски і Рибці, яка спеціалізувалася на вирощуванні м’яти, кропу. Підприємство мало 4906 га землі (2142,9 га орної), ефіроолійний завод, млин, налічувалось 34 автомашини, 18 тракторів, 6 комбайнів, а також великої рогатої худоби – 874, свиней – 200, коней – 32, овець – 1019. У селі – відділення зв’язку, АТС (1978 р.), філіал відділення Ощадбанку, середня школа (76 учнів, 19 педпрацівників; 1994 р.) з спортзалом, фельдшерсько-акушерський пункт, дитсадок (17 дітей), Будинок культури на 300 місць, 2 бібліотеки (10,5 тис. од. зб.), діюча Свято-Миколаївська церква (з 1994 р.), Будинок побуту (1995 р.), кафе, 2 магазини. З 1999 р. проводиться приватизація земель і майна колективного господарства.
1970 р. споруджено меморіальний комплекс на честь воїнів-односельців, які полягли (138 чол.) на фронтах Великої Вітчизняної війни; 1965 р. встановлено надгробки на 5 братських могилах воїнів і партизанів, загиблих під час війни в 1941-1943 рр. Біля Краслян виявлено курганний могильник періоду Київської Русі (ХІ-ХІІ ст.). У Краслянах знайдено залишки стародавнього рову, бронзові наконечники стріл, бронзовий жіночий браслет. Красляни з’єднані дорогами з твердим покриттям з автотрасами Київ-Суми (10 км), Прилуки- Варва (12 км), а також з селом Рибцями (З км) і в 1970 – 72 роках з селищем Ладан (12,5 км).

Свято-Миколаївська церква (фото Г.Ярмоленко)
Будинок культури (фото Г.Ярмоленко)