Вечір пам’яті

Як всі ми добре знаємо Друга світова війна ступила на поріг нашої країни уже нині далекого 22 червня 1941 року. Пройшло 76 років з тих пір, але ми і досі пам’ятаємо хто тоді прийшов на нашу землю, для чого і якою ціною обійшовся нам захист рідної землі. Та ми перемогли! Перемогли тоді, переможемо неодмінно і в сучасній новій неоголошеній війні, ще згадаємо і вшануємо наших нинішніх героїв.

Але поки мова про ту страшну війну, про тих наших героїв, які полягли в роки війни і які вижили, але уже здебільшого теж залишили нас. Ми маємо їх шанувати і пам’ятати.

Отож 24-го червня у суботу в Краслянах відбувся концерт пам’яті… Завітав до нас в гості із сусіднього Ладана квартет талановитих артистів.

Відкрив вечір пам’яті голова сільської ради Р.М. Ювченко разом із маленьким талановитим місцевим артистом Артемом Бодько піснею Марка Бернеса “Журавлі”. Потім Артем порадував численних глядачів сольною піснею під власний акомпанемент, за що, до речі, отримав грошову винагороду від “Агрікор Холдинг”. Далі уже продовжили концертну програму учасники художньої самодіяльності Ладанського будинку культури. Вони порадували місцеву публіку своїми піснями на військову тематику, а також нагадали сторінки історії рідного краю. Під час виконання пісні “Бухенвальдський Набат” весь зал піднявся і вшанував пам’ять загиблих воїнів.

Закінчився вечір пам’яті словами подяки учасникам Ладанського будинку культури від директора Краслянського будинку культури Людмили Одарич. Вдячні глядачі оплесками проводжали талановитих артистів.

Руда лісова сусідка

За моїми даними учора в Краслянах вийшла на охоту руда хитруня, яка трішки наробила переполоху і шкоди в окремих домогосподарствах. Є підозра, що лісова гостя була нездорова. Тож довелося жителям села залучати сили спеціальних операцій, які в обличчі Клязники Романа Валерійовича сміливо протистояли наступу лісового агресора. Скільки тривав бій мені достеменно невідомо, але все ж на радість місцевих жителів лісовій гості таки вкоротили віку.
Якщо хтось володіє більш точною чи повною інформацією про цю подію, можна ділитися в коментарях.

Красляни, історія села

КРАСЛЯНИ – село Прилуцького району, центр сільради, якій підпорядковані села Рибці і Лиски. Розташоване на ріці Рибець (правій притоці ріки Удаю), за 25 км від райцентру і залізничної станції Прилуки. 260 дворів, 472 жителів (2000).

Красляни на карті

Вперше згадуються 1629 р. З початку 50-х років 17 століття Красляни входили до Полкової, з 1757 р. – до Переволочнянської сотні Прилуцького полку, до Прилуцького повіту (1782-1923 рр), до Прилуцького району Прилуцького округу (1923-30 рр) і Чернігівської області (з 1932 р). Вільне військове село, «до ратуші Прилуцької прислушаюче». На початку 1730-х років надане на ранг осавулу Генеральної військової артилерії Семену Каравці. Під час його володіння в селі 1737 р. було 8 господарств селян, 37 господарств козаків (20 виборних, 37 підпомічників) і 9 господарств козачих підсусідків. Через 3 роки селян в Краслянах зовсім не залишилось – вони, мабуть, переписалися в козаки; тоді ж у селі було «козачих винокурень 6 з 7-ма казанами».
Пізніше (1753 р) знову з’явилися селяни – 4 двори і З бездворові хати, у відомості 1764 р. показані дрібні володіння, які виникли шляхом «скуплі»: генерального бунчужного Тарновського, титулярного радника А. Гуленка, війскового товариша Андрія та Івана Мазарак та інших. У відомості 1780 р. селян немає, а показані 42 хати підсусідків (козаків і різночинців). 1795 р. колишньому переволочнянському сотнику (1763-81 рр) бунчужному товаришу Ст. Ст. Лукомському належало в селі 127 душ; він тут і жив. 1797 р. налічувалось 570 душ чоловічої статі податкового населення. У ХІХ столітті поміщиками Краслян були спадкоємці Ст. Ст. Лукомського: Нил Степанович, Михайло, Микита та Степан Ниловичі. І нині в Краслянах зберігся ставок, який називають «Лукомський». Дерев’яна Миколаївська церква, споруджена 1754 р., поновлена 1821 р. (перша церква збудована до 1730 р). 1859 р. – 145 дворів, 1019 жителів. У 1861-66 рр. селяни Краслян підпорядковані Переволочнянському Волосному правлінню тимчасово-зобов’язаних селян, а козаки – Переволочнянському Волосному правлінню відомства Палати державного майна.
Після реорганізації волостей Красляни 1867 р. увійшли до Переволочнянської волості 2-го стану. 1886 р. – 28 дворів селян-власників, які входили до двох сільських громад (Лукомська 1-а, Шпикітерівська), 160 дворів козаків, 4 двори міщан та інших, 204 хати, 1075 жителів; діяли: церква, однокласна жіноча церковнопарафіяльна школа, шинок, 15 вітряків, олійниця. 1910 р. (разом з хутором Войтинівщина) – 192 господарств, з них козаків- 150, селян – 29, інших непривілейованих – 2, привілейованих – 11, налічувалось 1245 жителів, у тому числі 5 теслярів, 5 кравців, 1 швець, 2 столярі, 3 ковалі, 1 слюсар, 49 ткачів, 1 візник, 23 поденники, 8 займалися інтелігентними та 65 – іншими неземлеробськими заняттями, все інше доросле населення займалося землеробством. 2036 десятин придатної землі.
Діяли: дерев’яна Миколаївська церква (закрита за радянської влади), земське початкове однокласне училище (1910 р.), в якому навчалося 55 хлопчиків та 27 дівчат (1912 р.), жіноча церковнопарафіяльна школа. У 1925-30 pоках Красляни – центр сільради. 1925 р. – 266 дворів, 1424 жителів (разом з хутором Войтинівщиною); 1930 р. – 265 дворів, 1372 жителів; 1944 р.- 281 двір, 830 жителів; у колгоспі «7-й з’їзд Рад» діяла кузня, теслярська майстерня, вітряк. До 1951 р. в Краслянах було 2 артілі: ім. «7 з’їзду Рад» та «Заповіт Ілліча». Перша об’єднувала 126 дворів (180 чоловік працездатних), мала 1142,5 га землі (689,5 га ріллі), коней 47, великої рогатої худоби – 134. Друга артіль об’єднувала 150 дворів (208 чоловік працездатних), мала 1183,9 га землі (703 га ріллі), коней – 56, великої рогатої худоби – 142. 1951 р. ці дві артілі об’єднані з артіллю імені Димитрова (Рибці) в один колгосп ім. Димитрова, після чого стало 414 дворів (671 чоловік працездатних), 3498 га землі (2064 га ріллі), коней – 141, великої рогатої худоби – 415. 1958 р. до цього колгоспу приєднано колгосп «Борців Революції» (Лиски). 1961 р. в школі-восьмирічці навчалося 179 учнів (14 працівників). 1970 р. в колгоспі налічувалось 16 автомашин, 20 тракторів, 6 комбайнів, а також великої рогатої худоби – 1156, свиней – 1856, овець – 262. 1971 р. – 282 двори, 799 жителів. 1975 р. до колгоспу ім. Димитрова приєднано ще й колгосп «Більшовик» (Подище), при цьому він отримав назву «Зоря». А 1977 р. його перетворено в ефіроолійний радгосп «Зоря». 1990 р. в радгоспі налічувалось 52 автомашини, 31 трактор, 15 комбайнів, а також великої рогатої худоби – 2187, свиней – 809, коней – 102, овець – 3712. Пізніше Подищенський відділок відокремився в самостійний радгосп «Подищанський». 1996 р. в Краслянах містилася центральна садиба ефіроолійного колективного сільсько-господарського підприємства «Зоря» (з 15.02.1996 р.) з відділеннями в селах Лиски і Рибці, яка спеціалізувалася на вирощуванні м’яти, кропу. Підприємство мало 4906 га землі (2142,9 га орної), ефіроолійний завод, млин, налічувалось 34 автомашини, 18 тракторів, 6 комбайнів, а також великої рогатої худоби – 874, свиней – 200, коней – 32, овець – 1019. У селі – відділення зв’язку, АТС (1978 р.), філіал відділення Ощадбанку, середня школа (76 учнів, 19 педпрацівників; 1994 р.) з спортзалом, фельдшерсько-акушерський пункт, дитсадок (17 дітей), Будинок культури на 300 місць, 2 бібліотеки (10,5 тис. од. зб.), діюча Свято-Миколаївська церква (з 1994 р.), Будинок побуту (1995 р.), кафе, 2 магазини. З 1999 р. проводиться приватизація земель і майна колективного господарства.
1970 р. споруджено меморіальний комплекс на честь воїнів-односельців, які полягли (138 чол.) на фронтах Великої Вітчизняної війни; 1965 р. встановлено надгробки на 5 братських могилах воїнів і партизанів, загиблих під час війни в 1941-1943 рр. Біля Краслян виявлено курганний могильник періоду Київської Русі (ХІ-ХІІ ст.). У Краслянах знайдено залишки стародавнього рову, бронзові наконечники стріл, бронзовий жіночий браслет. Красляни з’єднані дорогами з твердим покриттям з автотрасами Київ-Суми (10 км), Прилуки- Варва (12 км), а також з селом Рибцями (З км) і в 1970 – 72 роках з селищем Ладан (12,5 км).

Свято-Миколаївська церква (фото Г.Ярмоленко)
Будинок культури (фото Г.Ярмоленко)